говорити

Serbe

Étymologie

Du vieux slave говорити, govoriti.

Verbe

говорити (govoriti) \ɡoʋǒriti\

1. Parler.
   • Јако Говорим. : « Je parle fort. »

Synonymes

• причати (pričati)

Ukrainien

Étymologie

Du vieux slave говорити, govoriti.

Verbe

говорити, hovoriti \ɦɔwɔˈrɪte\ imperfectif (perfectif : поговорити)

1. Parler, s’exprimer.
   • Exemple d’utilisation manquant. (Ajouter)
2. (En particulier) Parler, connaître (une langue)
   • Exemple d’utilisation manquant. (Ajouter)
3. Dire quelque chose à quelqu’un.
   • гово́рять.

     On dit…

4. (про + accusatif) Parler de quelque chose.
   • Exemple d’utilisation manquant. (Ajouter)
5. (до + accusatif) Se tourner vers quelqu’un pour lui dire quelque chose.
   • Exemple d’utilisation manquant. (Ajouter)
6. (+ datif + про + accusatif) Témoigner à quelqu’un de quelque chose.
7. (в ou у + locatif) Venir à l’idée ou à l’esprit de quelqu’un.
   • То заздрість у них говорить. : Alors l’envie leur monte à l’esprit

Synonymes

• (dans le sens de parler une langue, s’exprimer dans une langue - tous ces verbes proviennent d’utilisations familières) балакати, джеркотати, джеркотіти, джерґотати, джерґотіти, лопотати, лопотіти, розмовляти, цвенькати, шваркотати, шваркотіти, шварґотати, шварґотіти, ґелґотати, ґелґотіти, ґерґотати, ґерґотіти
• (dire) баяти, балакати, видавлювати, видушувати, вимовляти, витискувати, витискати, виціджувати, гавкати, гарчати, гриміти, казати, мовити, проказувати, промовляти, прорікати, проціджувати, рубати, сичати, скрипіти, стогнати, тягнути, тягти, хлипати, хрипіти, цідити, шипіти
• (avoir une conversation) балакати, бесідувати, галайкати, галакати, галайкотати, галайкотіти, гомоніти, гуторити, переговорюватися, розмовляти, щебетати
• (témoigner, parler d’un vécu) баяти, викладати, вповідувати, вповідати, докладати, казати, оповідати, переповідати, повідувати, повідати, повідомляти, повістувати, подейкувати, приповідати, провадити, промовляти, розказувати, розповідати, уповідувати, уповідати, хвалитися
• (témoigner, être témoin) вказувати, демонструвати, засвідчувати, показувати, посвідчувати, присвідчувати, підтверджувати, свідчити, указувати
• (sens divers) висловлюватися, віщувати, гаркати, глаголати, де́йкати, казати, мовити, молоти, підказувати, подейкувати, просторікувати, ректи, рикати, цвенькати

Conjugaison

Conjugaison de говорити, verbe imperfectif de type 4c selon la classification de Zaliznyak

Présent (Теперішній час)	Futur (Майбутній час)	Passé (Минулий час)
я говорю́	я говори́тиму	masculin : говори́в	pluriel : говори́ли
ти гово́риш	ти говори́тимеш	féminin : говори́ла
він, вона́, воно́ гово́рить	він, вона́, воно́ говори́тиме	neutre : говори́ло
ми гово́римо, гово́рим	ми говори́тимемо, говори́тимем	Impératif (Наказовий спосіб)
ви гово́рите	ви говори́тимете	-	2PS : говори́
вони́ гово́рять	вони́ говори́тимуть	1PP : говорі́мо / говорі́м	2PP : говорі́ть
Participe présent actif (Теперішній час - Активний дієприкметник)		Gérondif présent (Теперішній час - Дієприслівник)
-		гово́рячи
Participe passé actif (Минулий час - Активний дієприкметник)	Participe passé passif (Минулий час - Пасивний дієприкметник)	Participe adverbial (Минулий час - Безособова форма)	Gérondif passé (Минулий час - Дієприслівник)
-	гово́рений	гово́рено	говори́вши

Vieux slave

Étymologie

De l’indo-européen commun *gou- (« appeler, crier ») qui donne aussi, entre autres, le latin gavia (« mouette »), le grec ancien γόος, góos (« cri de douleur »), γοάω, goaô (« crier »), possiblement en-gouer, gouaille en français.

Verbe

говорити, govoriti

1. Parler.

Dérivés

• говоръ

Dérivés dans d’autres langues

• Russe : говорить
• Serbo-croate : говорити, govoriti
• Slovaque : hovoriť
• Slovène : govoriti
• Tchèque : hovořit
• Ukrainien : говорити