здичавілий
Étymologie
modifier- Participe présent actif du verbe imperfectif здичавіти (« se déchaîner, devenir sauvage »).
Adjectif
modifier| Cas | Singulier | Pluriel | ||
| Masculin | Féminin | Neutre | ||
|---|---|---|---|---|
| Nominatif | здича́вілий | здича́віла | здича́віле | здича́вілі |
| Génitif | здича́вілого | здича́вілої | здича́вілого | здича́вілих |
| Datif | здича́вілому | здича́вілій | здича́вілому | здича́вілим |
| Accusatif | Nom. ou Gén. | здича́вілу | здича́віле | Nom. ou Gén. |
| Instrumental | здича́вілим | здича́вілою | здича́вілим | здича́вілими |
| Locatif | здича́вілому здича́вілім |
здича́вілій | здича́вілому здича́вілім |
здича́вілих |
здича́вілий \Prononciation ?\
- Sauvage (dans le sens d’être redevenu à l’état sauvage).
- (Agriculture) Non cultivé (en parlant d'un champ).
- Abandonné, empli de mauvaises herbes (en parlant d'un jardin ou d'un champ).
Apparentés étymologiques
modifier- здичілий (participe présent actif du verbe perfectif)
Synonymes
modifier- (sens 1) : дикий, здичілий, неприручений
- (sens 3) : глухий, дикий, здичілий, незайманий