здичавілий

Ukrainien

Étymologie

Participe présent actif du verbe imperfectif здичавіти (« se déchaîner, devenir sauvage »).

Adjectif

Cas	Singulier			Pluriel
	Masculin	Féminin	Neutre
Nominatif	здича́вілий	здича́віла	здича́віле	здича́вілі
Génitif	здича́вілого	здича́вілої	здича́вілого	здича́вілих
Datif	здича́вілому	здича́вілій	здича́вілому	здича́вілим
Accusatif	Nom. ou Gén.	здича́вілу	здича́віле	Nom. ou Gén.
Instrumental	здича́вілим	здича́вілою	здича́вілим	здича́вілими
Locatif	здича́вілому здича́вілім	здича́вілій	здича́вілому здича́вілім	здича́вілих

здича́вілий \Prononciation ?\

1. Sauvage (dans le sens d’être redevenu à l’état sauvage).
2. (Agriculture) Non cultivé (en parlant d'un champ).
3. Abandonné, empli de mauvaises herbes (en parlant d'un jardin ou d'un champ).

Apparentés étymologiques

• здичілий (participe présent actif du verbe perfectif)

Synonymes

• (sens 1) : дикий, здичілий, неприручений
• (sens 3) : глухий, дикий, здичілий, незайманий